Головний герой роману Wozzeck – це історична постать. Роман Іздрика не побудований як звичайна розповідь. Це палімпсест, у якому скривається безпосередньо невисказаний зміст. Це пам’ятник надмірної вразливості. Спроба реєструвати найменш вловимі стани душі надмірно вразливої людини. Мова роману дуже згущена, насичена ненормативною лексикою, кожен рядок несе своє значення. Сама постать виступає на межі часу і всього того, що є поза часом, на межі дійсності і сну. Післяслово – Лідія Стефанівська.